| Summary: | У статті розглядаються етапи формування технічних елементів у спортсменів в процесі багаторічної підготовки у веслуванні академічному. Аналіз літературних джерел дозволив виявити, що під час вивчення техніки веслування спортсмен долає чотири рівні, такі як: «рівень знань», «рівень копіювання», «рівень вмінь», «рівень узагальнення». Навчання техніки веслування або окремого елементу можна вважати, вивченою тільки в тому випадку, коли весляр вийшов на четвертий рівень володіння матеріалом – «рівень узагальнення». На цьому рівні спортсмен виконує усі рухи легко і невимушено, шляхом перенесення рухових навичок може синтезувати нові, більш досконалі рухи, відповідно до своїх індивідуальних особливостей. Він виходить на рівень узагальнення рухів і на основі цього формує індивідуальний стиль веслування. Нами визначено, що найкращим шляхом вивчення техніки веслування академічного є створення в уявленні весляра спочатку моделей майбутніх дій, а потім – рухових програм. У цьому виді спорту на підставі накопичених даних вже розроблені моделі техніки, до яких повинен прагнути спортсмен, який знаходиться на початковому рівні навчання. Завдання тренера полягає в тому, щоб створити у веслувальника правильне, відповідне дійсному (або адекватне) уявлення про ті чи інші елементи техніки, тобто сформувати модель майбутнього руху. Підготовка до участі в змаганнях є логічною ціллю всієї навчально-тренувальної роботи. Виступ у змаганнях одночасно є і об’єктивним способом перевірки ефективності процесу підготовки спортсменів. Якщо при проходженні дистанції у спортсменів порушується структура рухів, то це свідчить про недостатню підготовку. Занадто часте повторення таких станів може викликати негативні відчуття, що призведе до зниження рівня стійкості техніки веслування. Дотримання цих умов є запорукою успішного процесу формування техніки веслування академічного в багаторічній підготовці спортсменів. |
|---|