| Summary: | У статті досліджується проблеми правового статусу прав людини під час воєнного стану і процес гармонізації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. В статті вказано на необхідність дотримання прав людини під час воєнного стану, запровадження правових механізмів, які б створили реальні гарантії для реалізації прав і свобод людини і громадянина, вказано на законодавче закріплення обмеження прав людини і громадянина під час запровадження воєнного стану. Проведено паралель про відповідність норм Конституції України Європейській конвенції прав людини, яка передбачає можливість відступу Високих договірних сторін від зобов’язань Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки, якщо це загрожує життю нації, за умови, що заходи, які буде застосовувати держава, не будуть суперечити зобов’язанням держави згідно з міжнародним правом. Досліджено кроки, що здійснюються Україною для вступу до Європейського Союзу, акцентується увага на тому, що Європейська інтеграція є пріоритетом української влади, процес зближення української держави з Європейським Союзом, як на рівні законів, так і на рівні правил і звичаїв, що існують в суспільстві, має на меті, перш за все покращити рівень життя пересічних українців. Аналізується процес підписання Україною угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. Доводиться, що введення воєнного стану створило загрозу щодо зупинення процесу євроінтеграції, а також реальну небезпеку щодо порушення прав людини і громадянина, особливо на тимчасово окупованих територіях. На прикладі окремих законів показано, як адаптується сучасне українське законодавство в умовах воєнного стану. Вказано, що взаємодія України та ЄС в галузі захисту прав людини і громадянина є незаперечною, не тільки з огляду на перспективи інтеграції, а й насамперед, з огляду на необхідність збереження безпеки у Європі, тому що безпека Європи сьогодні напряму залежить від України. |
|---|