| Summary: | Зіставні (контрастивні) дослідження в сьогоденному мовознавстві є незаперечно перспективними та науково вартісними, оскільки мають на меті встановити подібне та відмінне між окремими мовними елементами, категоріями, підсистемами, і зрештою – мовами (В.Г. Гак, С.П. Денисова, Ю.О. Жлуктенко, В.Д. Каліущенко, А.В. Корольова, І.В. Корунець, М.П. Кочерган, А.Е. Левицький, В.М. Манакін та ін.). Об’єктом міжмовного зіставлення неодноразово виступало дієслово, яке визнають однією з центральних частин мови з огляду на його «семантичні функції, морфологічні категорії та синтаксичне вживання». Однак, попри значні здобутки в теоретичній інтерпретації дієслова в межах його внутрішньомовного, як і міжмовного опису (К.Г.Городенська, А.П. Загнітко, О.І. Леута, В.М. Русанівський, Н.Ю. Шведова, D. Crystal, R. Jackendoff, H. Hiddowson, Ch. Hockett, E. Lehrer, B. Levin, E. Nida, S. Soames, R. Stockwell, St. Ullman та ін.), коло проблемних питань, особливо пов’язаних із двобічним (Р. Штернеманн, М.П. Кочерган) контрастивним дослідженням дієслівних систем, залишається повністю не вичерпаним. Пропоноване дослідження репрезентує один із можливих аспектів установлення міжмовних співвідношень між дієслівною синтагматикою досліджуваних систем. |
|---|